Ненаголошені е та и в префіксах і суфіксах.
В українській мові з е пишуться префікси без-, не-, пере-, перед-, пред-, пре-, серед-, з и — ви-, при- та іншомовний анти-. У кількох словах вживається префікс межи- (межиріччя).
У написанні е, и в більшості префіксів особливих труднощів не виникає. Можна сплутати лише префікси пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать майже однаково.
Префікс прі- вживається тільки у трьох словах: прізвище, прізвисько, прірва.
|
Ненаголошені е та и в префіксах
|
|
Пишемо пре-
|
Пишемо при-
|
|
Префікс пре- пишемо в прикметниках (та прислівниках і деяких іменниках, що походять від них), якщо він замінюється словом “дуже”: премудрий (дуже мудрий), препоганий (дуже поганий), прекрасний (дуже красний, тобто гарний), прекрасно (від прекрасний), премудрість(від премудрий).
Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов’янської мови словах презирство, преподобний, престол і похідних.
|
В інших випадках пишемо префікс при-: природа, прикраса, признатися, примудритися, прив’ялий, пристаркуватий, привільний.
В дієсловах і похідних від них словах префікс при-означає наближення, приєднання до чогось, неповноту дії чи ознаки: приїхати, присісти; прибуття, приклеєний.
У прикметниках та іменниках префікс при- означає знаходження біля чогось: прикордонний, пригірок.
|
|
Треба мати на увазі, що пре- виступає також на початку ряду іншомовних слів, у яких в українській мові префікс не виділяється (частина пре- тут означає переважно передування): президент (той, що сидить попереду), президія, прелюдія, преамбула, превентивний, прем’єра, препарат, прерогатива, пресвітер, престиж, претендент, претензія, префект, преферанс, прецедент.
|
|
Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом: глибина́ — глиби́ни, ро́димка — роди́мий.
Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає: палець — пальця, хлопець — хлопця, промовець — промовця, велетень — велетня, липень — липня (виняток: красень — красеня і красня).
Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна користуватися аналогією. Наприклад, пишемо:
передплатник, льотчик, бо робітни́к, будівни́к;
в’язальниця, вишивальниця, бо робітни́ця, вагівни́ця;
громадя́нин, кия́нин, львів’я́нин, бо селяни́н, міщани́н;
довірливий, наполегливий, розсудливий, бо мовчазли́вий, кмітли́вий;
напористий, промовистий, розкотистий, бо голоси́стий, барви́стий;
ема́левий, сла́нцевий, си́тцевий, бо криштале́вий, квітне́вий.
Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам’ятати деякі закономірності в написанні е та и в суфіксах.
|
Ненаголошені е та и в суфіксах
|
|
Пишемо и в суфіксах
|
Пишемо е в суфіксах
|
|
У суфіксах іменників -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е),-иськ(о) завжди пишемо и: братик, ударник, ударниця, родич, Петрович, житнище, житнисько.
При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик — кошичок, рушник — рушничок, палиця — паличка, терлиця — терличка.
|
Виняток становить лише слова далеч (бо дале́кий).
|
|
|
У словах із зменшено-пестливим значенням вживаються суфікси -ечк-, -еньк, -есеньк-, у яких завжди пишемо е (цей звук може з’являтися й випадати): стрічка — стрічечка, донька́ — донечка, віконце — віконечко, рука — рученька, лице — личенько, білявий — білявенький, більший — більшенький, рідний — ріднесенький.
|
|
Пишеться буква и у суфіксі -ин(а):
а) в іменниках жіночого роду: долина, далина, довжина, мілина, чужина, ярина́ , городина, бувальщина, козаччина.
б) в іменниках чоловічого роду типу харків’янин, росіянин, татарин (у множині суфікс -ин- у них випадає: харків’яни, росіяни, татари).
в) у присвійних прикметниках: сестра — сестрин, баба — бабин, свекруха — свекрушин, невістка — невістчин.
|
В усіх інших випадках вживаються суфікси –ен-, -ен(я), -енн(я), у яких пишемо букву е, а саме:
а) суфікс -ен- у дієприкметниках: утворений, зачинений, вражений, нагромаджений, залишений;
б) суфікс -ен(я) в іменниках середнього роду IV відміни: зайченя, кошеня, цуценя, пташеня, рученята;
в) суфікс -енн(я) в іменниках середнього роду, утворених від дієслів: звернення, мислення, оголошення, попередження;
г) суфікс -ен- в іменниках імена, племена, письмена.
|
|
Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменників середнього роду -ив(о) (вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці): мереживо, плетиво, паливо, куриво, печиво.
|
Виняток становлять слова зарево, марево, мревота рідковживані поетизми маєво (майво) і сяєво (сяйво), у яких виступає суфікс –ев(о).
|
|
|
Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, товстелезний; п’ятеро, шестеро; вчитель, вихователь.
|
|
