Розділові знаки при непоширених прикладках
Прикладка — це різновид означення. Але вона, крім того, що виражає ознаку предмета й відповідає на питання який? (як і будь-яке означення), ще й дає предметові нову назву: місто(яке?) Київ, річка (яка?) Дніпро, поет (який?) -романтик.
Прикладка виражається іменником і, як правило, стоїть у тому ж відмінку, що й означуване слово: у місті Києві, під містом Києвом; на річці Дніпрі, понад річкою Дніпром. Не узгоджуються з означуваним словом ті прикладки, що беруться в лапки: журнал “Київ”, у журналі “Київ”; видавництво “Дніпро”, у видавництві “Дніпро”.
Зверніть увагу!
Щоб не помилитися у визначенні прикладки, потрібно пам’ятати, що вона за змістом конкретніша від залежного слова, бо уточнює його, дає якісну характеристику. Наприклад, у словосполученні народ-волелюб прикладкою є слово волелюб: народ (який?) -волелюб.
Непоширені прикладки пишуться окремо, через дефіс і можуть братися в лапки.
|
Окремо
|
Через дефіс
|
|
Якщо в ролі прикладки вживається видова (вужча за значенням, це може бути власна) назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: ріка Ятрань, трава полин, птах ворон, гора Ведмідь, місто Лондон, риба голка.
|
Якщо у ролі прикладки вживається родова (ширша за значенням) назва, то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: Ятрань-ріка, полин-трава, ворон-птах, Ведмідь-гора, Лондон-місто, голка-риба.
|
|
Прикладки, що входять до складу термінів, пишуться через дефіс: орлан-білохвіст, рак-самітник, кінь-гіпаріон, осел-кулан, лисиця-корсак, заєць-біляк, тхір-перев’язка, клоп-черепашка, лебідь-шипун, білка-телеутка, льон-довгунець(хоч тут іде спочатку широка, а потім вузька назва).
|
|
Якщо іменник уживається перед означуваним словом, то він пишеться окремо: красуня дівчина, богатир хлопець, велетень завод, жаднюга пан, ласун ведмідь.
|
Прикладка, що вживається після означуваного слова й співвідноситься з прикметником (має атрибутивне значення), пишеться через дефіс: дівчина-красуня, хлопець-богатир, завод-велетень, пан-жаднюга, ведмідь-ласун.
|
|
Якщо прикладкою є загальноприйняті в побуті назви людей, то вона пишеться без дефіса: громадяни пасажири, пан директор.
|
Імена з кваліфікаційними прикладками пишуться через дефіс: Іван-царенко, Кирик-мужичок, Іван-солдат, Іван-син.
Увага! Між власним ім’ям та розгорнутою прикладкою ставиться тире: Іван — мужичий син, рідше — кома: Іван, селянський син.
|
|
|
В інших випадках, коли не можна встановити, яке значення ширше, а яке вужче, прикладки з означуваними іменниками, як правило, пишуться через дефіс — незалежно від їхнього місця. Це, зокрема, прикладки, які характеризують предмет за якісними ознаками, за віком, за національністю, за місцем проживання, за фахом: учитель-фізик і фізик-учитель, бабуся-американка, американка-бабуся, тополі-сторожі, сторожі-тополі, горобці-розбишаки, розбишаки-горобці.
|
У лапки беруться прикладки, що означають умовні індивідуальні назви заводів, організацій, пароплавів, установ, спортивних команд, газет, журналів, творів тощо. Ці назви пишуться в лапках і тоді, коли вони вживаються самостійно: метро “Хрещатик”, медаль “За відвагу”,журнал “Всесвіт”, пароплав “Тарас Шевченко”. Прикладки, приєднувані до означуваних слів за допомогою слів імені, пам'яті, на ім'я, по імені, в лапки не беруться: Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя.
|
