Ненаголошені е та и в префіксах і суфіксах.

В українській мові з е пишуться префікси без-, не-, пере-, перед-, пред-, пре-, серед-, з и — ви-, при- та іншомовний анти-. У кількох словах вживається префікс межи- (межиріччя).

У написанні е, и в більшості префіксів особливих труднощів не виникає. Можна сплутати лише префікси пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать майже однаково.

Префікс прі- вживається тільки у трьох словах: прізвище, прізвисько, прірва.

Правила чергування у – в, і – й

В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах.

Вживання м’якого знака

Якщо в українській літературній вимові приголосний звучить твердо, то м’який знак не ставиться. Якщо ж приголосний вимовляється м’яко, то м’який знак може писатися чи ні.

Для позначення м’якості приголосних служить буква ь; йотовані букви я, ю, є, ї, перший звуковий елемент [й] пом’якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступний голосний звук [i]: тінь, пісня, зірка, сіно, ніс.

Вживання апострофа

Апостроф ставимо лише перед я, ю, е, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі], а попередній приголосний вимовляється твердо, пор.: [зйава] з’ява і [зˊаблик] зяблик.

Вживання літери Ґ

Літера “Ґ” використовується в українській мові не надто часто, але все ж є окремі слова, які її вимагають і ми не можемо ігнорувати це! Хоча конкретних правил вживання ґ немає, але все ж є конкретний набір слів, який варто запам’ятати.

Ще в школі вчили: ґрати, ґава, ґанок, ґудзик…А ще де вона зустрічається?

Словники подають такі характерні вживання цієї літери: